Хижих мечем мирим

Все.

nick@mykola.org — Wed, 14 Jan 2009 16:19:40 GMT

Трансляцію свого блога сюди припиняю у зв'язку з періодичними косяками софта ЖЖ. Так, зараз вже 30-40 хвилин поспіль не проходять POST-запити до ЖЖ-шних серверів. Останній косяк, який зіпсував ленту людей, які мене читають, з цієї-ж причини.

Надалі все буде викладатись тільки в моєму основному журналі.

P.S.: Google Reader рулить :-)

Австрія

nick@mykola.org — Tue, 13 Jan 2009 19:00:03 GMT

Я вдячний дружині, що вона таки вмовила мене поїхати на лижі. Відпочинок вдався.

Підготовка

Друзі нагуглили невеличкий готельчик в Tux Lanersbach, Sport Vital Hotel Central. Ми одразу проплатили там номер і підготували документи на отримання візи. Якийсь час думаємо, як туди добиратись. Я давно не їздив банами, тож мене сильно підмиває їхати в Австрію машиною. Коли виявиляється, що це навіть дешевше, ніж летіти в Зальцбург, то питання вирішується само собою - замість квитків на літак в пакет документів на візу я кладу страховку на машину.

Турконтора, яка допомагає нам з візами, попереджалє, що нам будуть дзвонити, перевіряти місця роботи, ставити нам каверзні питання і т.п. В результаті, ніхто так і не подзвонив і візи ми отримуємо без жодних проблем. Як тільки нам повернули паспорти, почався обов'язковий пункт програми - похід по магазинам. Ми купуємо собі по куртці, лижні шкарпетки та рукавиці. Крім того, Юлька купує собі ще лижні штани і бере в оренду лижні чоботи.

Далі плавно почалися свята: мій День Народження, католицьке Різдво та Новий Рік. Оскільки всі дзвонили дружині і питали, що можна подарувати мені на День Народження, а вона всім розповідала про те, що ми їдемо на лижі, то ще до Нового Року я стаю щасливим власником двох масок, додаткових двох пар шкарпеток і пари рацій :-)

Дорога

Свята самі по собі - це добре, але ранком 2-го січня, коли треба виїжджати, ми були не настільки відпочившими, як це потрібно для далекої дороги. Але де наша не пропадала: сіли та поїхали. До українсько-угорського кордону робимо дві зупинки на заправках. На кордоні - о 19:35, в Угорщині - через дві години. Самопочуття в мене хороше, тож я вирішую не зупинятись одразу біля кордону, а знайти якийсь готельчик по трасі на Будапешт (траса M3) через годину-дві. Ідея сама по собі непогана, але-ж свята! Готель знаходиться тільки через три з гаком години вже в центрі Будапешту. Вечеряємо і падаємо спати.

Зранку снідаємо, дивимось через Дунай на угорський Парламент і о 10:30 вирушаємо далі з прицілом доїхати ввечері до готелю. Ах автобани, монамур! Це нереально круто, коли час доїзду з точки A в точку B можна розрахувати просто поділивши відстань на обмеження швидкості (в Угорщині та Австрії - 130 км/год), коли у тебе є дві неперервні полоси, коли ніхто з лівої не повертає у звороньому напрямку і по ходу нема купи населених пунктів, в яких кожні кілька хвилин треба скидати швидкість до 60 км/год. На половині шляху від Будапешту до Відня в мене почала дратувати думка про те, що доведеться повертатись в Україну :-/

За Віднем я даю собі трохи розслабитись і ми зупиняємось перекусити в невеличкому ресторанчику біля траси. Зальцбург проїзджаємо десь о 16:30. Попереду - невеличка ділянка мого улюбленого 8-го німецького бана і я майже зовсім розслабляючь. Виявиляється - зарано. Одразу після переїзду кордону з Німеччиною ми встаємо в конкретну тянучку. Втрачаємо годину. Доїжджаємо до повороту на E45, проїжджаємо пару десятків кілометрів і встаємо в другу тянучку. Виявляється, що друга тянучка складається з людей, які повертають на Цилєрталь - туди, куди й ми. В готель ми попадаємо тільки на початку десятої вечора.

... продовження буде.

Original: Австрія

Тост

nick@mykola.org — Tue, 06 Jan 2009 21:00:08 GMT

Боже, дякую тобі за те, що ти придумав Австрію.

P.S.: Звіт з фотками буде по поверненню в Київ.

Original: Тост

Zeitgeist: addendum. Критика.

nick@mykola.org — Fri, 26 Dec 2008 16:00:03 GMT

Нарешті добрався до цього фільма. Хто не дивився, але хоче - далі краще не читати :-)

Я взагалі дивлюсь мало документального кіно, тож мені важко оцінювати його з кінематографічної точки зору, але навіть мені впало в око широке застосування прийомів "а-ля Матриця".

Очевидно, автори фільму хотіли вкласти в голову глядача думку про те, що оточуюча нас реальність - це своєрідна Матриця. Штучне середовище, головна мета якого - тримати нас в рабстві. І що достатньо скинути владу банкірів та урядів, які їх підтримують, відмовитись від грошей та скористатись сучасними технологіями, як одразу засяє сонце свободи і людям стане не потрібно хворіти, помирати та важко працювати для задоволення своїх потреб.

Американцям, звісно, це може видаватись brand new idea, але народженим в СРСР це має дещо нагадувати. Автори фільму знову пропонують комунізм.

Читати далі Zeitgeist: addendum. Критика..

Original: Zeitgeist: addendum. Критика.

Легко

nick@mykola.org — Mon, 22 Dec 2008 19:00:08 GMT

Чуже горе забувається легко: півтори години тому мене трохи не розірвало на шматки, а хвилину тому я піймав себе на тому, що весело спілкуюсь в асє.

...

Original: Легко

Дубарь в офісі

nick@mykola.org — Tue, 16 Dec 2008 12:00:04 GMT

З трьох кімнат батареї працюють тільки в одній. Поїду я мабуть додому, прийму гарячу ванну.

Original: Дубарь в офісі

Клічко-Рахман: фінал

nick@mykola.org — Sun, 14 Dec 2008 00:00:04 GMT

Суддя вистрибнув ранувато, але закономірно. З першого раунду, коли Рахман почав приймати на голову Володіни джеби, було видно, що протиставити останньому він нічого.

Вову можна поздоровити з черговою перемогою. Шкода, що в Рахмана не було ніяких титулів :-)

Original: Клічко-Рахман: фінал

Клічко-Рахман

nick@mykola.org — Sat, 13 Dec 2008 23:00:04 GMT

Якось рано Рахман по тикві отримувати почав.

Original: Клічко-Рахман

Інкарнація OpenVPN для Мака

nick@mykola.org — Fri, 12 Dec 2008 16:00:04 GMT

Колега підказав маленький але корисний апплет для Mac OS X, що реалізує OpenVPN. Рекомендую, зручно.

Original: Інкарнація OpenVPN для Мака

Древнє мистецтво дискусії

nick@mykola.org — Thu, 11 Dec 2008 13:00:04 GMT

Masses of mercenary pikemen charging at each other were a bloody and quick way to resolve their differences.

Гомініди - цим терміном науковці називають всі різновиди людиноподібних мавп, або мавпоподібних людей, які в різні часи зробили заявку на те, щоби стати предком сучасної людини. Вишукана спілка, жоден з представників якої не дотягнув до нашого часу.

Причина - алопатричність. По-простому, це категорична нездатність ужитись з іншими гомінідами. Ми зараз не знаємо, чи всі гомініди були алопатричними, чи тільки Гомо Сапієнс. Але наш з вами прямий предок з'явився тільки близько 100 тисяч років тому, у Східній Африці. "Тільки", бо загальна історія гомінідів нараховує майже 3 мільйона років. В Європі він з'явився близько 40 тисяч років тому і дуже швидко витіснив неандертальця (злі язики безтактно стверджують - з'їв), практично не змішуючись з ним (див. Кирил Єськов "Кайнозой").

В якості конкурентних переваг Homo Sapiens називають два винаходи: мову та зброю. Особисто я вважаю, що це все-таки була зброя.

P.S.: Навіяло чудовою статтею The ancient art of stabbing people, а також не меньш чудовим фільмом "Капітан Алатрісте" з Віґґо Мортенсеном.

Original: Древнє мистецтво дискусії

Чудове з дискусії

nick@mykola.org — Wed, 10 Dec 2008 15:00:08 GMT

Міні-обговорення нещодавньої статті про функціональне програмування на Dr. Dobbs Journal. Дискутують два безумовно грамотних товариша. Розвеселила цитата:

The majority of C# programmers was never relevant.

Видно, не одному мені так здається ;-)

Original: Чудове з дискусії

OCaml: нічого складного

nick@mykola.org — Tue, 09 Dec 2008 21:00:09 GMT

... просто думати треба по-іншому.

P.S.: Camlp4 мене лякає

Original: OCaml: нічого складного

LJ

nick@mykola.org — Sun, 07 Dec 2008 10:00:04 GMT

Щось в мене з ранку коменти на ЖЖ не публікуються.

Original: LJ

gprof: розборки

nick@mykola.org — Fri, 05 Dec 2008 15:07:48 GMT

Вчора вбив купу часу на профайлінг. Хто програміст, той зрозуміє. Для інших - це процес отримання кількісних характеристик процесу виконання кожної функції програми. Я зазвичай використовую профайлер для отримання кумулятивного часу: в деяких випадках це дає можливість швидко визначити функцію, що з'їдає більшість часу виконання програми.

Читати далі gprof: розборки.

Original: gprof: розборки

Єгипет: звіт

nick@mykola.org — Mon, 01 Dec 2008 09:00:03 GMT

Все, черговий заїзд до Єгипту закінчився, ми вдома. Але від цього заїзду залишилось більше вражень, ніж за всі попередні узяті разом. Переважно, вони пов'язані з дайвінгом, але є і деякі висновки щодо єгипетського туризму взагалі.

Готель.

Цього разу ми знову були на Синайському півострові, в Шарм Ель Шейху, в готелі Grand Rotana Resort and Spa. Готель... хороший такий єгипетський готель: з голоду вмерти неможливо, чисто, під берегом непоганий корал. Але в будь-якому є-готелі є моменти: нормального листового чаю нема, всі без виключення напої, що можна замовити на вечері - оплачуються окремо, навіть чай в пакетиках. Для боротьби з комахами кожного дня о 6-ій годині ранку прямо в нас під вікнами проходила людина з таким собі пилососом навпаки, дуже гучним, яким кропилили кущі. Такий собі єгипетський спосіб казати гостям "доброго ранку". Але вечорами... Вечорами, починаючи з 17:00 в амфітеатрі замість жлобських анімацій крутили кіно: всесвітньо відомі оперні та балетні постановки! Після вечері в невеличкому барі, що знаходився неподалік від наших вікон, грав живий саксофон. Ми лягали рано, тож кілька вечорів я засинав під стиха граючий джаз. Такого вишуку ми ще не бачили в жодному готелі Єгипту.

Одразу видно, що Україну накрила світова фінансова криза: пляж наполовину забитий людьми, що говорять або українською, або російською з нашими характерними фрикативним "г" та "шо", проте якимись спокійними та некрикливими (за деякими виключеннями, зрозуміло :-). Багато італійців, британців. Трохи французів. Їжа достатньо якісна, хоч і не фонтан. Наша Галя балувана: після України дуже мало де годують так само смачно та пристойно.

Туртесc.

Особливо неприємним виявилось спілкування з готельними ~~гнідами~~ гідами туристичної компанії "Туртесс". Якщо вам коли небудь чогось захочеться в Шармі, в жодному разі не турбуйте свого готельного гіда, не треба. Все одно він вам не зможе надати повноцінної детальної інформації щодо тих екскурсій, які Туртесс пропонує гостям. Тому приїхавши, наприклад, в турецьку баню ви із здивуванням дізнаєтесь, що вам пропонується паритись в плавках по 6 чоловік в парилці, в яку в Києві влізуть ну максимум четверо. А за додаткові 5 доларів, які вам гід запропонував заплатити за масаж, вам цей масаж будуть робити аж 7 хвилин. І якщо ви знайдете в собі сили відмовитись від цього неймовірної якості сервісу, ви дізнаєтесь найцікавіше: Туртесс не повертає гроші за неотримані послуги. Причому гіди збирають квитанції перед посадкою в автобус і після цього у вас не залишається навіть доказів того, що ви комусь за щось платили гроші. Ласкаво просимо до Єгипту, лохи!

Фактично, ця компанія, її представники в готелях, паразитують на незнанні більшістю наших співвітчизників іноземних мов і невмінні користуватись інтернетом, що чітко видно по якості послуг та способу їх надання. Щоправда, гідами Туртесса в нашому готелі були двоє місцевих (це треба бачити ту кількість золота, яку вони на себе вішають :-). Люди з інших готелей, в яких гідами були наші, казали, що претензій до них нема.

Дайвінг

Тепер про головне. Цього разу ми обпірнали фактично всі найцікавіші місця, до яких можна дістатись яхтою або автобусом з Шарма протягом максимум двох годин: Shark & Iolanda reefs, Dunraven, Thistlegorm, рифи біля острову Tiran, каньйони в Дахабі та легендарну Blue Hole. Про подробиці дайвів я напишу окремо. Тепер до отримання технодайверських ліцензій літати в Шарм Ель Шейх нам сенсу нема: до деяких приміщень всередині Thistlegorm'а та до дна Blue Hole (перша полиця - ~114 м, друга - ~240 м) можна дістатись тільки маючи кілька балонів зі спеціальними дихальними сумішами (Льоша, складеш компанію? :)

Я дуже шкодую, що вирішив не летіти в Шарм цього літа: гіди клубу казали нам, що такої кількості різної підводної сволоти, яке можна було спостерігати цього серпня, вони не пам'ятають взагалі. На локальних дайвах (це коли пірнають прямо під берегом, часто поруч з якимсь готелем) люди бачили все - від мант та молотків до китових акул. Зараз підводне життя порівняно бідне: вся білякоралова дрібнота залишилась, а от велика риба пішла або вглиб, або на південь. Справа в тому, що річний перепад температур в північній частині Червоного моря сягає 10 градусів, що для місцевої риби суттєво. Тому з падінням температури води, все життя, що не прив'язане до рифів, рушить на південь, прямо як перелітні птахи. Хоча справедливості заради треба сказати, що навіть тої риби, що лишається, вистачає, щоби відчувати себе як всередині акваріуму, або, скоріше, в рибній юшці. А на одному з останніх дайвів, на рифі Iolanda, я бачив стаю кальмарів. Напівпрозорі, під водою на відстані кількох метрів вони фантастичні. Складається враження, ніби вони не відносяться до фауни планети Земля... Неймовірне видовище.

Занурення ми замовляли прямо в готельному дайвінг-центрі, філіалі шармського дайверського клубу Camel Dive Club. Особливість цього клубу полягає в тому, що кожного дня нас переконливо просили, навіть попереджали, щоби ми в жодному разі не запізднювались на виїзд, але жодного разу автобус, що віз нас з готелю на занурення, не приїхав вчасно :-)

До речі, в цього клубу прямо в Наама Бей є свій готель з цілком пристойними умовами в ньому, каль'янною кімнітою на першому поверсі та уматовим баром на даху, де щоп'ятниці влаштовується клубна вечірка з ~~блекджеком та шлюхами~~ музикою, дешевим пивом та безкоштовним арахісом. На вечірці можна поспілкуватись з інструкторами та гідами в неформальному оточенні. Чим взагалі ще цікавий дайвінг, так це спілкуванням. Після занурення, особливо, якщо воно було складне або емоційне, людей пробиває на поговорити. І це, чесно кажучі, чудово. Я особисто за ці дайви наговорився досхочу з цілою купою різних людей з різних країн. Навіть про фінансову кризу говорили :-)

Заключення

Всього за цей виїзд я зробив 17 занурень (Юлька - 15), отримав з десяток порад, куди ще і в якому форматі треба їхати пірнати далі, з'їв десяток курячих та м'ясних бургерів на обід та поміняв режим так, що тепер я прокидаюсь о 6:30 ранку замість лягати о 4-й. Виїзд удався.

Original: Єгипет: звіт

CVS: деяким категоричним персонажам присвячується

nick@mykola.org — Fri, 28 Nov 2008 01:00:02 GMT

Коли твої дерева були ще великими, люди вже ~~лупились по дорослому~~ тримали в CVS-репах гігабайти коду. І, повір, ці люди були не дурніші від тебе :-)

Свого часу CVS був одним з найкращих рішень і те, що сьогодні є більш достойні альтернативи - заслуга sync/RCS/CVS та їх авторів. Бо саме накопичивши досвід використання цих систем в умовах вибухового росту загальної кількості коду, той-же Торвальдс зміг запропонувати більш адекватний інструмент. Автори-ж Меркуріала просто об'єднали два інструмента в один (cvs та cvsup) і вирішили пару проблем CVS, які всім заїли очі.

Фактично, можливість створити системи типу git'а, або mercuriаl'а дозволило, по-перше, виконання Закону Мура, а по-друге - загальний прогрес в області IT. Можливо, це буде для тебе сюрпризом, але для більшості робочих станцій 10-15 років тому тримати репозиторії локально було, м'яко кажучі, невигідно: чекаут середнього розміру проекту міг займати хвилина, а то й десятки хвилин. На цьому фоні мережеві затримки, які зараз так дратують при роботі з репозитарієм на іншій машині, були непомітні.

Т-34 сьогодні виглядає як стара шкапа поруч з "Оплотом" або третім Леопардом. Аналогія, думаю, зрозуміла.

Original: CVS: деяким категоричним персонажам присвячується

Найкраща новина за сьогодні

nick@mykola.org — Wed, 26 Nov 2008 01:00:06 GMT

Сьогодні виправдали пана Жиденко. Людину, яка вбила мента з метою самооборони. Причому, виправдали не будь-де, а в Харкові, який вважається мєнтовським містом. Я особисто на 99.9 відсотка був впевнений, що його-таки засудять. Але відбулось майже неможливе: суд, зазначивши, що йому довелось виконувати функції слідства, виправдав тракториста. Аж не віриться, що це нарешті сталось в Україні.

Судячі з усього, деяким перевертням з МВС час міцно задуматись. Бо тепер вони можуть попасти не тільки під пильний погляд спецінспекції по кадрам а й під звичайний жакан в брюхо.

Original: Найкраща новина за сьогодні

Голодомор

nick@mykola.org — Wed, 26 Nov 2008 01:00:05 GMT

Те, що я існую, говорить про те, що мої предки Голодомор пережили.

Коротко:

Сім'я мого одного мого прадіда по материнській лінії пройшла його без втрат, бо мого двоюрідного діда Діму в 31-у забрали в з КПІ в Москву. Взимку 32/33-го він отримав від сестри коротенького листа, що батько (мій прадід) вже не може ходити, бо опух з голоду. На питання "що там у вас коїться" йому через знайомого в Києві передали листа з детальним описом ситуації. Він виписав в Мск старшу сестру, яка сушила сухарі і мішками слала їх в Кам'яну Греблю. В лютому 33-го сусід мого прадіда від голоду збожеволів та забив на м'ясо дружину і сина. Забрали його коли він, з'ївши цілком дружину, доїдав дитину.

Другий прадід був головою колгоспу в Воронезькій області. Як посадова особа, він отримував 400 грамів хліба на добу, з якого жила його сім'я. Восени 32-го він залишив біля 15 кілограмів збіжжя сім'ї багатодітної вдови в його селі. Взимку, під час голоду, коли це випливло, за ним прийшли. Він помер на етапі в Сибіру. Хліб сім'ї, звісно, видавати перестали. Весну зустріли в порожній хаті, бо майже все виміняли на їжу на Воронезькому базарі.

Предки дружини, з Харківської області, були не суперзаможними, але дуже віруючими. Голодомор вони пережили міняючи золоті оклади з численних ікон на їжу в російських селах за якусь сотню кілометрів, в яких голоду не було. Причому частина золота йшла на те, щоби проходити кордони між районами, де був голод, і де не було.

Обидва прадіди по батьківській лінії - з Росії, з Тамбовської області. В 33-у в них все було нормально. Правда за 12 років до того в них там червоні інший шабаш влаштували, але про то іншим разом.

І при цьому існують пісюхи, для яких голод 33-го - не більше як інформпривід одного рівня зі сваркою наших сучасних політиків. Мені це якось важко в голові вміщується, якщо чесно.

Original: Голодомор

Переїхав

nick@mykola.org — Tue, 18 Nov 2008 03:00:04 GMT

Ну все, нарешті я перетягнув свій журнал на власний сервер і пропалив фід на feedburner. Причому журнал перетягнув повністю: навіть з ЖЖ витягнув свої старі записи і поклав в базу. Поставив собі Moveable Type з PostgreSQL і чекаю, коли на мене звалиться щастя. Поки ставив, зробив одну помилку: створив руками конфігураційний файл, після чого інсталяція MT почала тупо стопитись на етапі створення бази даних. В усьому іншому все встало без жодних проблем.

P.S.: Поки затягував старі пости, знайшов свій допис часів президентських виборів... Ех... Який запал просрали...

Original: Переїхав

Cast chain puzzle

nick@mykola.org — Sat, 15 Nov 2008 01:00:05 GMT

Головоломки вміють дарувати просто-таки чудові вечери. Головне, зрозуміти головний принцип і від просто вертіння головоломки в руках перейти до систематичного пошуку варіантів вирішення. Це своєрідне переключення, що успішно звільняє голову від буденних задач.

Original: Cast chain puzzle

Хороша стаття

nick@mykola.org — Fri, 14 Nov 2008 18:00:07 GMT

Приклад на диво адекватної журналістики опублікував Кореспондент. Нажаль, слабо віриться, що українські журналісти можуть писати щось подібне.

Original: Хороша стаття

Персональний гімн

nick@mykola.org — Fri, 14 Nov 2008 18:00:05 GMT

Якщо я колись буду обирати собі персональний гімн, то наступний вірш буде одним з головних претендентів:

Добро должно быть в камуфляже
С винтовкой, мордой в черной саже,
С мешком гранат и топором.
Оно придет, стуча кевларом,
Дыша табачным перегаром -
Ты не шути с таким добром.

Оно, злодея сон тревожа,
В асфальт его лицом положит,
По почкам сапогом наддаст,
Приклад в затылок всадит грубо
И надругается над трупом,
Косясь при этом и на нас.

Тебя же, юный мой читатель,
Покоя мирный почитатель,
Прошу беречься от беды:
Состроив пострашнее рожу,
Добра не бойся - будь им тоже,
Пополни светлые ряды!
(с) Обрез

P.S.: Надибано в Сергія Діброва.

Original: Персональний гімн

Default model permissions in Django

nick@mykola.org — Fri, 14 Nov 2008 00:00:05 GMT

If you have application A and model class B, than your default rights will be A.add_B, A.change_B and A.delete_B. E.g. from views.py:

from apps.donors.models import Vendor, Family, Model, Donor
#...
@permission_required('donors.add_vendor')
def add_vendor(request):
#...
@permission_required('donors.delete_vendor')
def del_vendor(request):
#...

I’ve lost time, ‘cos documentation sucks.

Original: Default model permissions in Django

Скучив. Інструменти.

nick@mykola.org — Thu, 13 Nov 2008 23:00:05 GMT

… за C++. Подивився нещодавно про концепти, розширення, що з великою вірогідністю увійде до наступного стандарту (принаймні, в драфті є ключові слова concept та concept_map), і заскучав. Мабуть, так скучають майстри (сам себе не похвалиш - день пропав :) за точними та надійними інструментами: піхотинець - за Калашем, будівельник - за рівнем, математик - за гостро заточеним карандашем.

Я думаю, що любов чоловіків до ножів, мечів, короткостволу і зброї взагалі - це окремий випадок потягу до інструментів. Бо інструмент, яким володієш - це можливість. Щоправда, пієтет до зброї зазвичай спостерігається серед тих, хто нею не володіє, але профі свої ножі/гвинтівки/вибухівку люблять по-справжньому. Це узагальнення спало мені на думку, коли я пару тижнів тому попав в будівельний магазин у відділ інструментів. Ледь слиною не зійшов. Про магазини зброї мовчу :-))

Original: Скучив. Інструменти.

Екслер про журналістів, що написали про НВЧ

nick@mykola.org — Thu, 13 Nov 2008 10:00:04 GMT

… не про всіх, але жорстко.

- … тож не читайте перед обідом радянських газет.
- Даруйте, професоре, так інших-же нема!
- То жодних і не читайте.

Як на мене, то порада Преображенського актуальна й досі.

Original: Екслер про журналістів, що написали про НВЧ